Посол від хана

Гетьман Дорошенко неквапливо, повагом — руки за спиною — ходив по світлиці. Під ногами килим, кроків не чути, лише тихо подзенькують золоті остроги. Булава за поясом — при булаві, як і належить, зустрів посла.

Поклав на неї руку, зупинився перед Ісмаїлом-мірзою:
— Не стану говорити неправди, мірзо, те, що ти кажеш, радує мене. Вічний мир з ордою був би благом для нас. Але діло це не просте, всує говорити з тобою про нього не можу. Мушу радитися з генеральною старшиною. Як на раді вирішимо — так і тобі передам.

Ісмаїл-мірза склав руки, покивав-поблискав чалмою, сів рівно. Подумав. Усміхнувся:
— Я розумію хороброго гетьмана. Хоробрий гетьман повинен все передбачити. Це право кожного розумного правителя. Крім того, — я знаю, — король Польщі не дозволяє хороброму гетьманові Війська запорозького втручатися у справи Криму.

Дорошенко ходив по світлиці, час від часу поглядаючи на Ісмаїла-мірзу. Зупинився перед ним:
— Я радитимусь не з паном крулем, а з власною старшиною, мірзо! Пан круль не може заборонити мені витягти шаблю, якщо хтось просить допомоги у Війська запорозького. Не крулівська це справа, а козача...

Проблискотіла чалма. Усмішка застигла на обличчі мірзи. Очі-щілинки пильно світяться.
— Скільки часу хоробрий гетьман радитиметься?

— Недовго, мірзо. Недовго. Ти відпочивай поки — гостем моїм будь. А ми уміємо хутко збиратися, коли треба. Знаю — Мухамедові-хану пече. Порадимося, ухвалимо, як ліпше, — і одразу тобі передамо нашу остаточну відповідь. Гадаю, буде вона доброю для хана Мухамеда.

Ісмаїл-мірза підвівся з м'якого оксамитового темно-зеленого крісла на визолочених гнутих ніжках, притулив руки до грудей, нахилив голову:

— Чекатиму на твою скору і мудру відповідь, хоробрий гетьмане! Дорошенко ляснув у долоні. У дверях став високий і плечистий,
стрижений під горщик джура у тіснуватому в плечах жупані.
— Слухаю, батьку гетьмане!
— Покажи ханському мірзі його покій! Скажи покоївці, щоб послала постіль — хай мірза відпочине після дороги.

— Слухаю, батьку гетьмане! — кинув джура і прочинив двері перед татарином. Той, ще кілька разів покивавши гетьманові чалмою, вийшов, як належало перед старшими, задом наперед. Слідом за ним джура зачинив двері.

Лишившись на самоті, Дорошенко наблизився до вікна у сад, задивився у буйні дебрі свіжої зелені. Замислився. Перед тим, як скликати старшину, самому необхідно було виважити, чи варто встрявати у кримські діла, чи буде від того Запорозькій Січі користь?

Татарським клятвам віри йняти не можна. Вони порушать будь-яку, як тільки зрозуміють, що це їм вигідно. Однак якщо договірно... Якщо до того ж ще й золотих динарів у них узяти за поміч... А чому б ні? Гроші он як потрібні. Січова казна порожня...

Дорошенко дивився у вікно...

Значить, ханові Мухамеду добре прикрутило, раз не втримався і послав по допомогу. Видно, жде козацької підтримки якнайскоріше. А для козаків це означатиме, що буде вільна дорога по морю і на Стамбул, і на весь турецький берег. І турки до Дніпровського лиману більше не поткнуться, отже, Запорожжя і вся Україна житимуть спокійно, татарських набігів не треба буде боятися: буде договір, буде клятва...

Пернаті Балакуни

Чи можуть тварини оволодіти, людською мовою, чи під силу їм порозумітися з нами за допомогою звичних слів і виразів? Чую відповіді деяких читачів: «Папуги!»


І дійсно, папуги — найбалакучіші істоти серед птахів. Деякі з них пам'ятають десятки, а деякі — навіть і сотні слів. Інколи слова, вимовлені ними, лунають так вчасно, що ми довго не можемо отямитися від здивування.

Якось мені довелося чути розповідь про папугу, який щодня, коли в будинку всі прокидалися, голосно вимовляв: «Доброго ранку!» Коли сідали до столу, привітно говорив: «Смачного!» А коли незнайомець наближався до його клітки на, так би мовити, Небезпечну відстань, щосили волав: «Кар-раул!»

Здатність цих птахів запам'ятовувати окремі слова не один раз ставала у пригоді їхнім господарям. Так, у деяких пригодницьких романах ми можемо зустріти розповіді про те, що папуга піратів зміг вказати місцезнаходження величезних скарбів, вимовивши слово — назву острова.

В інших книгах зустрічається оповідь про те, як папуги допомогли відновити мову стародавніх племен. Спіймані в нетрях джунглів, папуги завдяки балакучості своїй давали змогу науковцям почути деякі слова давно вимерлих чи винищених тубільців. «Магнітофонна» точність, з якою відтворювали слова та вислови птахи, інколи допомагала науковцям відтворити мертву мову.

Давня вулиця

На думку дослідників, місто Ярослава, один з найбільших і найважливіших районів стародавнього Києва, мало чітку планувальну структуру. В його центрі перетинались дві головні вулиці, що закінчувались міськими брамами. Одна з них йшла від Софійських воріт повз Софійський собор з півночі на південь у напрямі нинішніх Володимирської і Золотоворітської вулиць.

Друга головна вулиця починалася біля західних воріт у районі сучасної Львівської площі і пролягала із заходу на схід уздовж нинішньої вулиці Поліни Осипенко, мимо Софійського собору і далі до східних — Лядських воріт. До воріт сходились і бокові вулиці: на захід — до Львівської площі, на схід — до майдану Незалежності.

Давня вулиця була досить широкою і мала дерев'яну мостову: вздовж неї на підвалини вкладався настил зі щільно підігнаних одна до одної товстих колод. Про такі дерев'яні мостові у верхньому Києві згадується, до речі, в билині про Дюка Степановича.

Від головної вулиці відходили бокові провулки. Один із них, завширшки три метри, виявлено в південно-західній частині досліджуваної садиби. Цей провулок також мав дерев'яну мостову і паркани з обох сторін. Аналогічні мостові XI—XIII сторіч було відкрито під час розкопок у Новгороді, Мінську та інших давньоруських містах.

Неекономічні та економічні блага

Блага — це все те, що задовольняє наші потреби. Розрізняють блага:
Неекономічні (безкоштовні) блага — це блага, які люди не створюють самі, а беруть від природи.
Економічні блага — це блага, що людина спеціально створює і виробляє для задоволення потреб. Вони мають такі ознаки:

а) вони обмежені;
б) обсяг їх може бути збільшений лише шляхом витрати праці й інших ресурсів;
в) споживач отримує їх через суспільну систему розподілу. Економічні блага залежно від терміну використання поділяють на довготривалі й нетривалі.

Довготривалі економічні блага — це блага, що людина виробляє і чим користується тривалий час.

Нетривалі економічні блага — це блага, що людина виробляє і використовує одразу.

Економічні блага поділяють на товари та послуги.

Послуги — це економічні блага, що надаються у формі корисної дії чи обслуговування.

Товари та послуги можуть бути взаємодоповнюваними і взаємо-замінюваними.
Взаємозамінювані (субститути) — це товари та послуги, здатні задовольняти одну й ту саму потребу людини, конкуруючи між собою.

Взаємодоповнювані (комплементарні) — це товари та послуги, здатні задовольнити певну потребу людини тільки в комплексі.

Товари та послуги, залежно від того, хто їх споживає, розподіляють на споживчі та інвестиційні.

За принципом розподілу економічні блага розрізняють як блага індивідуального споживання (ринковий механізм розподілу) та суспільні блага (оплата шляхом оподаткування).